попрікати

попріка́ти

-аю, -аєш, недок., попрікнути, -ну, -неш, док., перех., розм., рідко.

Те саме, що докоряти.

|| чим. Ставити що-небудь у докір комусь.

|| Нагадувати комусь про його давні провини.

Значення в інших словниках

1. попрікати — попріка́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. попрікати — див. дорікати  Словник синонімів Вусика
3. попрікати — Докоряти, докорити, дорікати, дорікти, дорікнути, нарікати, наректи, нарікнути, урікати, уректи, урікнути, дотинати, дотнути, дотяти, картати, викартати, скартати  Словник чужослів Павло Штепа
4. попрікати — ПОПРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОПРІКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, рідко. Те саме, що докоря́ти. Він робив, коли можна було робити... Ніхто не має права... так, так, ніхто не має права його попрікнути... (М.  Словник української мови у 20 томах
5. попрікати — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ...  Словник синонімів української мови
6. попрікати — ПОПРІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОПРІКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що докоря́ти. Він робив, коли можна було робити… Ніхто не має права… так, так, ніхто не має права його попрікнути… (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах