попіднімати
ПОПІДНІМА́ТИ і ПОПІДІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Підняти багато чого-небудь з долу.
Попіднімати іграшки.
2. Звести догори багато чого-небудь (про багатьох).
Попіднімати прапори;
// Вивести з лежачого або опущеного положення що-небудь (про багатьох).
Хворі попідіймали голови; Попіднімати руки.
3. Надати стоячого положення багатьом предметам.
Попіднімати все повалене.
4. Підвести багатьох (кожного зокрема);
// Розбудити багатьох (кожного зокрема).
Запорпавшись у сніг, лежали собаки. Часом якась спросоння вищала. Тайо поволі, не здіймаючи галасу, попідіймав своїх чотириногих підручних (Трубл., II, 1950, 44).
◊ Попідніма́ти [люде́й] на но́ги — те саме, що Підня́ти на но́ги (багатьох — кожного зокрема) ( див. нога́).
Пішла та звістка по всьому селу від хати до хати, попіднімала людей на ноги (Мирний, IV, 1955, 222).
Словник української мови (СУМ-11)