попільний
ПО́ПІЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до по́піл.
Є підстави гадати, що і Венера тепер переживає період вулканічної активності. Доказом цього є суцільна хмарність, запорошеність атмосфери, очевидно, попільними частинками, велика кількість вуглекислого газу в атмосфері (Наука.., 7, 1961, 20).
2. Який має колір попелу.
Дивився [Томаш] на вогник і іноді ледве рухав попільними губами, наче щось шепотів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 318);
// Який відсвічує кольором попелу.
Неосвітлена сонцем поверхня Венери випромінює світло, яке нагадує попільне світло Місяця (Наука.., 3, 1961, 22);
Сизий кібець спускається низько На вузькому, як лезо, крилі. Він стривожений попільним блиском, Що опівдні стеливсь по землі (Мас., Сорок.., 1957, 324).
Словник української мови (СУМ-11)