поремствувати

ПОРЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, док.

1. Док. до ре́мствувати.

— Що ж, ви, може, поремствуєте на мене, — сказала, злосливо всміхаючись, Густя (Фр., III, 1950, 407);

Сергій щиро признався, що мріє стати поетом, розповів про свою роботу вдома, але поремствував, що виробництво забирає багато часу і сил (Гур., Друзі.., 1959, 128).

2. Ремствувати якийсь час.

Поремствувавши, побуркотівши вдосталь.., Параска незабаром подала вечерю, і сім’я обляглась (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 271).

Значення в інших словниках

1. поремствувати — поре́мствувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поремствувати — -ую, -уєш, док. 1》 Док. до ремствувати. 2》 Ремствувати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поремствувати — ПОРЕ́МСТВУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Док. до ре́мствувати. – Що ж, ви, може, поремствуєте на мене, – сказала, злосливо всміхаючись, Густя (І.  Словник української мови у 20 томах
4. поремствувати — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. поремствувати — Поремствувати, -вую, -єш гл. Пороптать, быть въ претензіи. Найпаче просю, не поремствуйте на мене, що є приказки два рази надруковані. Ном. Од. Вид. VI.  Словник української мови Грінченка