порижілий

ПОРИЖІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до порижі́ти.

Крамар із дужим служкою якийсь час недовірливо позирали на зарослого бородою балакучого чоловіка в старому, порижілому від давності кобеняці з овечого сукна (Ле, Наливайко, 1957, 130).

2. у знач. прикм. Який вицвів і набув рудуватого відтінку.

Порижіла шапка.

Значення в інших словниках

1. порижілий — порижі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. порижілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до порижіти. 2》 у знач. прикм. Який вицвів і набув рудуватого відтінку. Порижіла шапка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порижілий — ПОРИЖІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до порижі́ти. Крамар із дужим служкою якийсь час недовірливо позирали на зарослого бородою балакучого чоловіка в старому, порижілому від давності кобеняці з овечого сукна (Іван Ле). 2. у знач. прикм. Який вицвів і набув рудуватого відтінку. Порижіла шапка.  Словник української мови у 20 томах