порипування
ПОРИ́ПУВАННЯ, я, с. Дія за знач. пори́пувати і звуки, утворювані цією дією.
Тишу порушувало обережне порипування стільців, приглушене шипіння примуса та побулькування рідини в реторті… (Шовк., Інженери, 1935, 283);
Він все слухав і слухав: він хотів, він мусив почути тільки один звук — сплеск весел або порипування кочетів (Смолич, Світанок.., 1953, 600);
З села зрідка чулося порипування хліборобських возів під снопами (Іщук, Вербівчани, 1961, 150).
Словник української мови (СУМ-11)