порити

ПОРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. Риючи, викопуючи заглибини, ямки і т. ін., зробити нерівною якусь поверхню; зрити.

У Марковім садку свиня діру пробила І ввесь садок порила (Бор., Тв., 1957, 151);

Незабаром Демид знав.., з ким Грициха ладнає, з ким лається, з ким позивається і чий годований кабан порив їй увесь город (Гр., II, 1963, 64);

// перен. Вкрити зморшками, шрамами (обличчя, шкіру).

Козак намагався триматися по-молодецькому, але літа вже зігнули йому спину, пригасили очі й зморшками порили обличчя (Панч, Гомон. Україна, 1954, 97).

Значення в інших словниках

1. порити — пори́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порити — -ию, -иєш, док., перех. Риючи, викопуючи заглибини, ямки і т. ін., зробити нерівною якусь поверхню; зрити. || перен. Вкрити зморшками, шрамами (обличчя, шкіру).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порити — ПОРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., що. Риючи, викопуючи заглибини, ямки і т. ін., зробити нерівною якусь поверхню; зрити. У Марковім садку свиня діру пробила І ввесь садок порила (Л. Боровиковський); Незабаром Демид знав..  Словник української мови у 20 томах
4. порити — Пори́ти, -ри́ю, -єш гл. Изрыть. Увесь город мені ваші свині порили. Богод. у.  Словник української мови Грінченка