порити

пори́ти

-ию, -иєш, док., перех.

Риючи, викопуючи заглибини, ямки і т. ін., зробити нерівною якусь поверхню; зрити.

|| перен. Вкрити зморшками, шрамами (обличчя, шкіру).

Значення в інших словниках

1. порити — пори́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порити — ПОРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., що. Риючи, викопуючи заглибини, ямки і т. ін., зробити нерівною якусь поверхню; зрити. У Марковім садку свиня діру пробила І ввесь садок порила (Л. Боровиковський); Незабаром Демид знав..  Словник української мови у 20 томах
3. порити — ПОРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. Риючи, викопуючи заглибини, ямки і т. ін., зробити нерівною якусь поверхню; зрити. У Марковім садку свиня діру пробила І ввесь садок порила (Бор., Тв., 1957, 151); Незабаром Демид знав..  Словник української мови в 11 томах
4. порити — Пори́ти, -ри́ю, -єш гл. Изрыть. Увесь город мені ваші свині порили. Богод. у.  Словник української мови Грінченка