Великий тлумачний словник сучасної мови

поритий

пори́тий

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до порити.

|| порито, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. поритий — пори́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. поритий — ПОРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пори́ти. Земля чорна копи́тами Поорана, поритая (Т. Шевченко); Між голих горбів, поритих жовтими рівчаками, протікала вузенька, але глибока річка Пилявка (П. Панч); Лице його було порите глибокими шрамами (І.  Словник української мови у 20 томах
  3. поритий — ПОРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пори́ти. Земля чорна копи́тами Поорана, поритая (Шевч., II, 1963, 390); Між голих горбів, поритих жовтими рівчаками, протікала вузенька, але глибока річка Пилявка (Панч, Гомон.  Словник української мови в 11 томах