поритися

ПОРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.

1. Ритися якийсь час у землі, в чомусь пухкому або сипкому.

В багні куйовдилась [Свиня], ще й на квітник прийшла Між квітами пориться (Гл., Вибр., 1951, 148).

2. у чому. Перебирати, перекладати що-небудь якийсь час, шукаючи щось; покопирсатися.

Іван порився у торбі, витяг чималий шматок хліба, невеличку тараньку і, зайшовши у тінь, під бурту, почав тараню чистити (Мирний, IV, 1955, 20);

Шевченко дістав з шухляди коричневу потерту папку, порився в паперах (Збан., Сеспель, 1961, 415);

Дмитро Іванович порився в своїх кишенях, дістав дві монетки по двадцять копійок і передав хлопчикам (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 109);

*Образно. [Грицько:] То не людське діло — судити, а боже. Сама у своїй голові покопайся, у своїй душі порийся та й спитай себе: чи винувата ти, чи ні? (Мирний, V, 1955, 237).

Значення в інших словниках

1. поритися — пори́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поритися — -июся, -иєшся, док. 1》 Ритися якийсь час у землі, в чомусь пухкому або сипкому. 2》 у чому. Перебирати, перекладати що-небудь якийсь час, шукаючи щось; покопирсатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поритися — ПОРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док. 1. Ритися якийсь час у землі, в чомусь пухкому або сипкому. В багні куйовдилась [Свиня], ще й на квітник прийшла Між квітами пориться (Л. Глібов). 2. у чому.  Словник української мови у 20 томах
4. поритися — Пори́тися, -ри́юся, -єшся гл. Порыться.  Словник української мови Грінченка