поробляти

ПОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., розм. Мати те чи інше заняття, бути зайнятим чим-небудь (уживається перев. у питальних реченнях).

— Що мій Антосьо там поробляє в чужині, — згадувала мати на багату кутю за столом, — чи має хоч хліба доволі? (Свидн., Люборацькі, 1955, 127);

Що пороблюєте? Що цікавого пишете? (Коцюб., III, 1956, 116);

— Ну, що ж там у вас? Усі живі, здорові? Що поробляє Марія, де Вихор? (Кучер, Чорноморці, 1956, 323).

Значення в інших словниках

1. поробляти — поробля́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. поробляти — див. працювати  Словник синонімів Вусика
3. поробляти — -яю, -яєш і рідко пороблювати, -юю, -юєш, недок., перех., розм. Мати те чи інше заняття, бути зайнятим чим-небудь (уживається перев. у питальних реченнях).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поробляти — ПОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., що, розм. Мати те чи інше заняття, бути зайнятим чим-небудь (уживається перев. у питальних реченнях).  Словник української мови у 20 томах
5. поробляти — РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ), ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИ розм.; ПОРОБЛЯ́ТИ (ПОРО́БЛЮВАТИ рідше) (перев. у запитаннях). — Док.: зроби́ти, уроби́ти (вроби́ти) розм. учини́ти (вчини́ти).  Словник синонімів української мови
6. поробляти — Поробля́ти, -ля́ю, -єш гл. Подѣлывать. А що поробляєте, куме? Черк. у.  Словник української мови Грінченка