Словник української мови у 20 томах

поробляти

ПОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., що, розм.

Мати те чи інше заняття, бути зайнятим чим-небудь (уживається перев. у питальних реченнях).

– Що мій Антосьо там поробляє в чужині, – згадувала мати на багату кутю за столом, – чи має хоч хліба доволі? (А. Свидницький);

Що пороблюєте? Що цікавого пишете? (М. Коцюбинський);

– Ну, що ж там у вас? Усі живі, здорові? Що поробляє Марія, де Вихор? (В. Кучер).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. поробляти — поробля́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. поробляти — див. працювати  Словник синонімів Вусика
  3. поробляти — -яю, -яєш і рідко пороблювати, -юю, -юєш, недок., перех., розм. Мати те чи інше заняття, бути зайнятим чим-небудь (уживається перев. у питальних реченнях).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поробляти — РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ), ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИ розм.; ПОРОБЛЯ́ТИ (ПОРО́БЛЮВАТИ рідше) (перев. у запитаннях). — Док.: зроби́ти, уроби́ти (вроби́ти) розм. учини́ти (вчини́ти).  Словник синонімів української мови
  5. поробляти — ПОРОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ПОРО́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех., розм. Мати те чи інше заняття, бути зайнятим чим-небудь (уживається перев. у питальних реченнях).  Словник української мови в 11 томах
  6. поробляти — Поробля́ти, -ля́ю, -єш гл. Подѣлывать. А що поробляєте, куме? Черк. у.  Словник української мови Грінченка