поросячий
ПОРОСЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до порося́.
Мати.. клопоталась, прохаючи поживитись. «Шматочок індичачих грудей…чи поросячу ніжку..» (Коцюб., II, 1955, 364);
Годування було суворо індивідуалізоване, і ніякі благання верескливої поросячої ватаги не могли вплинути на свинарку (Добр., Тече річка.., 1961, 159);
*У порівн. Мов поросяча, кров лилась, Я різав все, що паном звалось (Шевч., II, 1953, 65);
// Такий, як у поросяти.
Великі, круглі окуляри.. приховали білі поросячі вії (Ле, Міжгір’я, 1953, 36);
Він аж руками ляснув із задоволення і, не стримавшись, заверещав своїм поросячим сміхом (Мик., II, 1957, 356).
Словник української мови (СУМ-11)