порохнява
ПОРОХНЯ́ВА, и, ж. Те саме, що порохня́ 1, 3.
Порохнява з потрухлої соломи і покрівлі роз’їдала легені (Горд., І, 1959, 102);
Мур огорнувся хмарою кам’яної порохняви, і незабаром крізь неї засвітились великі проломи в стіні (Гончар, III, 1959, 242);
Завдяки тільки вогкості порохнява не літала в повітрі (Стар., Облога.., 1961, 79);
Гуде, висвистує оскаженілий вітер, ..кушпелить порохнявою, розмітає на тротуарах сміття (Хижняк, Тамара, 1959, 15).
Словник української мови (СУМ-11)