порохнявий
ПОРОХНЯ́ВИЙ, діал. ПОРОХНА́ВИЙ, а, е.
1. Який став трухлим, перетворився на труху.
Смерека була дуже стара і наскрізь порохнява (Фр., VI, 1951, 17);
Спатимеш не під ковдрою.., а в домовині порохнявій, тісній (Тесл., З книги життя, 1918, 213);
*Образно. — Я старий, порохнявий увесь, як та дуплава верба (Ірчан, II, 1958, 242);
// Який згнив усередині.
Порохнавий зуб (Сл. Гр.).
2. рідко. Покритий порохом, курявою.
Порохняві, стомлені гості не встигли ще й покупатися в морі (Ю. Янов., IV, 1959, 39).
Словник української мови (СУМ-11)