порочність

ПОРО́ЧНІСТЬ, ності, ж. Якість за знач. поро́чний.

Реакційне буржуазне мистецтво намагається нав’язати думку про одвічну порочність людини (Рад. літ-во, 11, 1971, 5);

Коли в ранній творчості Шевченко критикував окремі пороки тодішнього суспільства, то в поемі «Сон» він викриває порочність усієї кріпосницько-самодержавної системи (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 159).

Значення в інших словниках

1. порочність — поро́чність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. порочність — -ності, ж. Властивість за знач. порочний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порочність — див. порок  Словник чужослів Павло Штепа
4. порочність — ПОРО́ЧНІСТЬ, ності, ж. Якість за знач. поро́чний. Коли в ранній творчості Шевченко критикував окремі пороки тодішнього суспільства, то в поемі “Сон” він викриває порочність усієї кріпосницько-самодержавної системи (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах