порпатися
ПО́РПАТИСЯ, аюся, аєшся, рідко ПО́РПЛИТИСЯ, люся, лишся і ПО́РПЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок.
1. в чому і без додатка. Розгрібати, розривати що-небудь сипке, пухке і т. ін.; ритися.
Купки босих дітей порпались в теплій землі, знаходячи всякі уламки та дрібні речі, напівзотлілі (Коцюб., II, 1955, 93);
Біля стайні порпаються кури (Томч., Готель.., 1960, 109);
На греблі, порпаючись у поросі, цвірінькали горобці (Панч, Гомон. Україна, 1954, 23);
*Образно. — Одначе ви служите в банку й порпляєтесь в нудних цифрах? (Н.-Лев., V, 1956, 125).
2. в чому. Перекладати, перебирати що-небудь десь, шукаючи щось; копирсатися (у 1 знач.).
Роман довго порпається в кишені, намацує там металеву маслянисту протирку (Гончар, III, 1959, 154);
Щось пригадавши, він почав метушливо порпатися в газетах, що лежали на столі (Добр., Тече річка.., 1961, 163).
По́рпатися в па́м’яті — намагатися пригадати щось.
Про що ми говорили? Порпався в пам’яті, сточував в одне шматки розмов, але зв’язати не вдавалося (Мушк., Серце.., 1962, 210);
По́рпатися в собі́ — надто детально аналізувати свої почуття, переживання і т. ін.
Він не звик порпатись у собі, вивчати стан своєї душі чи аналізувати почування, що володіли ним у ту чи іншу хвилину (Голов., Тополя.., 1965, 352).
3. розм. Працювати, поратися (на землі, у господарстві і т. ін).
Поки мати порпалась на вгороді, помалу полючи старими руками картоплю, Гаїнка заходилася топити (Гр., II, 1963, 346);
— Коли всі будуть дуже вчені, хто в землі порпатиметься? (Тют., Вир, 1964, 42);
Жив він самітно й відлюдно, з ранку до вечора порпаючись у своєму садку (Донч., VI, 1957, 117);
І порплиться кожен [піщанин] собі в господі, як курка на гнізді (Мирний, II, 1954, 87);
// біля чого, коло чого. Виконувати яку-небудь копітку роботу; возитися (у 2 знач.).
В кінці вулиці, на тротуарі, порпався біля мотоцикла незнайомий юнак (Кочура, Родина.., 1962, 70).
Словник української мови (СУМ-11)