порпатися
ПО́РПАТИСЯ, аюся, аєшся, рідко ПО́РПЛИТИСЯ, люся, лишся і ПО́РПЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок.
1. в чому і без дод. Розгрібати, розривати що-небудь сипке, пухке і т. ін.; ритися.
Купки босих дітей порпались в теплій землі, знаходячи всякі уламки та дрібні речі, напівзотлілі (М. Коцюбинський);
Біля стайні порпаються кури (М. Томчаній);
На греблі, порпаючись у поросі, цвірінькали горобці (П. Панч);
* Образно. – Одначе ви служите в банку й порпляєтесь в нудних цифрах? (І. Нечуй-Левицький).
2. в чому. Перекладати, перебирати що-небудь десь, шукаючи щось; копирсатися (у 1 знач.).
Роман довго порпається в кишені, намацує там металеву маслянисту протирку (О. Гончар);
Щось пригадавши, він почав метушливо порпатися в газетах, що лежали на столі (С. Добровольський).
3. розм. Працювати, поратися (на землі, у господарстві і т. ін).
Поки мати порпалась на вгороді, помалу полючи старими руками картоплю, Гаїнка заходилася топити (Б. Грінченко);
– Коли всі будуть дуже вчені, хто в землі порпатиметься? (Григорій Тютюнник);
Жив він самітно й відлюдно, з ранку до вечора порпаючись у своєму садку (О. Донченко);
І порплиться кожен [піщанин] собі в господі, як курка на гнізді (Панас Мирний);
// біля чого, коло чого. Виконувати яку-небудь копітку роботу; возитися (у 2 знач.).
В кінці вулиці, на тротуарі, порпався біля мотоцикла незнайомий юнак (П. Кочура).
(1) По́рпатися в па́м'яті – намагатися пригадати щось.
Про що ми говорили? Порпався в пам'яті, сточував в одне шматки розмов, але зв'язати не вдавалося (Ю. Мушкетик);
(2) По́рпатися в собі́ – займатися самоаналізом, довго роздумувати над власними діями.
Він не звик порпатись у собі, вивчати стан своєї душі чи аналізувати почування, що володіли ним у ту чи іншу хвилину (С. Голованівський).
Словник української мови (СУМ-20)