поруйнувати
ПОРУЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Перетворити на руїни, розбити, поламати.
Знищивши Борисів, поруйнувавши Київ, пани і підпанки ще раз.. показали своє обличчя (Еллан, II, 1958, 239);
Ще звечора поруйнували міст засапані ворожі батареї (Перв., II, 1948, 14);
[Юнона:] Плем’я вороже мені випливає на море Тірренське.. Сили вітрам надихни, поруйнуй кораблі, потопи їх, Трупом плавців укриваючи тоні морські безбережні (Зеров, Вибр., 1966, 223);
// Порушити цілісність чого-небудь; пошкодити.
За дітьми трудно що й вдержати. Книжки порвали, змії поробили, усе моє поруйнували. Без ладу попсовані діти (Барв., Опов.., 1902, 412);
// перен. Довести до повного розорення, занепаду.
Там подорожній захотів Зирнуть на кинуту країну, Та і жахнувся: ряд годів Поруйнував його родину (Щог., Поезії, 1958, 440);
— Та біля столиці й люди краще закони знають і поважають, отже, не зможе трапитися такого випадку, щоб хтось нас там покривдив: чи бабахнув у нас потайки, чи поруйнував наше кубельце (Вишня, II, 1956, 230).
2. Зруйнувати все або багато чого-небудь.
Дядя Коля оповідав йому багато про війну, про тяжкі бої під Сталінградом, про те, як ворог поруйнував села і міста (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 18).
Словник української мови (СУМ-11)