поруйнувати
ПОРУЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що.
1. Перетворити на руїни, розбити, поламати.
Знищивши Борисів, поруйнувавши Київ, пани і підпанки ще раз .. показали своє обличчя (В. Еллан-Блакитний);
Ще звечора поруйнували міст засапані ворожі батареї (Л. Первомайський);
[Юнона:] Плем'я вороже мені випливає на море Тірренське .. Сили вітрам надихни, поруйнуй кораблі, потопи їх, Трупом плавців укриваючи тоні морські безбережні (М. Зеров);
// Порушити цілісність чого-небудь; пошкодити.
За дітьми трудно що й вдержати. Книжки порвали, змії поробили, усе моє поруйнували.., попсовані діти (Ганна Барвінок);
// перен. Довести до повного розорення, занепаду.
Там подорожній захотів Зирнуть на кинуту країну, Та і жахнувся: ряд годів Поруйнував його родину (Я. Щоголів);
– Та біля столиці й люди краще закони знають і поважають, отже, не зможе трапитися такого випадку, щоб хтось нас там покривдив: чи бабахнув у нас потайки, чи поруйнував наше кубельце (Остап Вишня).
2. Зруйнувати все або багато чого-небудь.
Дядя Коля оповідав йому багато про війну, про тяжкі бої.., про те, як ворог поруйнував села і міста (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)