поручників

ПОРУ́ЧНИКІВ, ова, ове, дорев., розм. Прикм. до пору́чник¹; належний поручникові.

Відчинив [Балоун] поручникову валізку і надкусив плитку шоколаду (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 358).

Значення в інших словниках

1. поручників — -ова, -ове, заст., розм. Прикм. до поручник I; належний поручникові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поручників — ПОРУ́ЧНИКІВ, ова, ове, іст., розм. Прикм. до пору́чник¹; належний поручникові. Відчинив [Балоун] поручникову валізку і надкусив плитку шоколаду (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).  Словник української мови у 20 томах