поручництво —
пору́чництво іменник середнього роду розм.
Орфографічний словник української мови
поручництво —
-а, с., розм. Те саме, що порука 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
поручництво —
ПОРУ́ЧНИЦТВО, а, с., розм. Те саме, що пору́ка 1.
Словник української мови у 20 томах
поручництво —
ГАРА́НТІЯ (умови, що забезпечують успіх чого-небудь; зобов'язання в чому-небудь), ЗАПЕ́ВНЕННЯ, ЗАПОРУ́КА, ПОРУ́КА, ЗАРУ́КА розм., ПОРУ́ЧНИЦТВО розм.; РЕ́ВЕРС книжн. (письмова). Видавництво краще було б вести на товариські гроші,..
Словник синонімів української мови