порятувати

ПОРЯТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка.

1. Док. до рятува́ти.

[Лукаш:] Вона мене порятувала, дядьку, от бігме згинув би тепер без неї! (Л. Укр., III, 1952, 222);

Одна вельми поважна особа, звертаючись до його [Макара Івановича] патріотизму, прохала порятувати молодого українського письменника, якому тепер дуже скрутно (Коцюб., І, 1955, 164);

У розбите вікно лізла Єлена, а її тяг назад осатанілий економ. Люди стояли непорушно. Ніхто не кинувся помогти, порятувати (Хотк., Довбуш, 1965, 172);

— Порятуйте, люди, бо, може, й вам колись буде так сутужно… (Стельмах, І, 1962, 574);

Ніхто не порятує тебе, якщо ти сам не врятуєшся власними силами (Загреб., Європа. Захід, 1961, 281).

2. Врятувати всіх або багатьох.

Значення в інших словниках

1. порятувати — порятува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порятувати — -ую, -уєш, док., перех. і без додатка. 1》 Док. до рятувати. 2》 Врятувати всіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порятувати — ПОРЯТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Док. до рятува́ти. [Лукаш:] Вона мене порятувала, дядьку, от бігме згинув би тепер без неї!...  Словник української мови у 20 томах
4. порятувати — РЯТУВА́ТИ (діючи відповідним чином, відвертати якусь загрозу, небезпеку, загибель від кого-, чого-небудь), ВИРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВБЕРІГА́ТИ (УБЕРІГА́ТИ), УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ЗАРЯТО́ВУВАТИ розм., СПАСА́ТИ розм., ОБРЯТО́ВУВАТИ заст.  Словник синонімів української мови
5. порятувати — Порятува́ти, -ту́ю, -ту́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. порятувати — Порятува́ти, -ту́ю, -єш гл. Спасти.  Словник української мови Грінченка