порятувати
ПОРЯТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що і без прям. дод.
1. Док. до рятува́ти.
[Лукаш:] Вона мене порятувала, дядьку, от бігме згинув би тепер без неї! (Леся Українка);
Одна вельми поважна особа, звертаючись до його [Макара Івановича] патріотизму, прохала порятувати молодого українського письменника, якому тепер дуже скрутно (М. Коцюбинський);
У розбите вікно лізла Єлена, а її тяг назад осатанілий економ. Люди стояли непорушно. Ніхто не кинувся помогти, порятувати (Г. Хоткевич);
– Порятуйте, люди, бо, може, й вам колись буде так сутужно... (М. Стельмах);
Ніхто не порятує тебе, якщо ти сам не врятуєшся власними силами (П. Загребельний).
2. Врятувати всіх або багатьох.
Словник української мови (СУМ-20)