порятувати
ПОРЯТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що і без прям. дод.
1. Док. до рятува́ти.
[Лукаш:] Вона мене порятувала, дядьку, от бігме згинув би тепер без неї! (Леся Українка);
Одна вельми поважна особа, звертаючись до його [Макара Івановича] патріотизму, прохала порятувати молодого українського письменника, якому тепер дуже скрутно (М. Коцюбинський);
У розбите вікно лізла Єлена, а її тяг назад осатанілий економ. Люди стояли непорушно. Ніхто не кинувся помогти, порятувати (Г. Хоткевич);
– Порятуйте, люди, бо, може, й вам колись буде так сутужно... (М. Стельмах);
Ніхто не порятує тебе, якщо ти сам не врятуєшся власними силами (П. Загребельний).
2. Врятувати всіх або багатьох.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- порятувати — порятува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- порятувати — -ую, -уєш, док., перех. і без додатка. 1》 Док. до рятувати. 2》 Врятувати всіх чи багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
- порятувати — РЯТУВА́ТИ (діючи відповідним чином, відвертати якусь загрозу, небезпеку, загибель від кого-, чого-небудь), ВИРЯТО́ВУВАТИ, ВРЯТО́ВУВАТИ (УРЯТО́ВУВАТИ), ВБЕРІГА́ТИ (УБЕРІГА́ТИ), УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ЗАРЯТО́ВУВАТИ розм., СПАСА́ТИ розм., ОБРЯТО́ВУВАТИ заст. Словник синонімів української мови
- порятувати — Порятува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- порятувати — ПОРЯТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і без додатка. 1. Док. до рятува́ти. [Лукаш:] Вона мене порятувала, дядьку, от бігме згинув би тепер без неї! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- порятувати — Порятува́ти, -ту́ю, -єш гл. Спасти. Словник української мови Грінченка