порятівник

ПОРЯТІВНИ́К, а́, ч. Той, хто рятує або врятував кого-небудь; рятівник.

В очах дівчини заблисли дві перлові сльози, і, не кажучи ані слова, вона гаряче стиснула руку свого порятівника (Фр., VI, 1951, 19).

Значення в інших словниках

1. порятівник — порятівни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. порятівник — -а, ч. Той, хто рятує або врятував кого-небудь; рятівник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порятівник — ПОРЯТІВНИ́К, а́, ч. Той, хто рятує або врятував кого-небудь; рятівник. В очах дівчини заблисли дві перлові сльози, і, не кажучи ані слова, вона гаряче стиснула руку свого порятівника (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. порятівник — РЯТІВНИ́К (той, хто рятує або врятував кого-, що-небудь), ПОРЯТІВНИ́К, СПАСИ́ТЕЛЬ розм. Вона вже йти не могла, сиділа, обхопивши вербу руками, і.. благально дивилася на свого рятівника (Григорій Тютюнник); Вона гаряче стиснула руку свого порятівника (І.  Словник синонімів української мови