посадництво
ПОСА́ДНИЦТВО, а, с., іст. Звання посадника (у 1 знач.).
[Микита:] Вже відняв Великий князь посадництво у нього? На Ульфа він страшну обрушив лють (Коч., П’єси, 1951, 51).
Словник української мови (СУМ-11)ПОСА́ДНИЦТВО, а, с., іст. Звання посадника (у 1 знач.).
[Микита:] Вже відняв Великий князь посадництво у нього? На Ульфа він страшну обрушив лють (Коч., П’єси, 1951, 51).
Словник української мови (СУМ-11)