посадництво

ПОСА́ДНИЦТВО, а, с., іст.

Звання посадника (у 1 знач.).

[Микита:] Вже відняв Великий князь посадництво у нього? На Ульфа він страшну обрушив лють (І. Кочерга).

Значення в інших словниках

1. посадництво — поса́дництво іменник середнього роду іст.  Орфографічний словник української мови
2. посадництво — -а, с., іст. Звання посадника (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посадництво — ПОСА́ДНИЦТВО, а, с., іст. Звання посадника (у 1 знач.). [Микита:] Вже відняв Великий князь посадництво у нього? На Ульфа він страшну обрушив лють (Коч., П’єси, 1951, 51).  Словник української мови в 11 томах