посватаний
ПОСВА́ТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до посва́тати 1.
2. у знач. прикм. Який посватався.
Наум, бачивши, що вже усе готово, став одбирати людей: кого дружком, кого у піддружі.., а молодого не треба було вибирати, бо Василь, її посватаний жених, був тутечки (Кв.-Осн., II, 1956, 93);
// у знач. ім. посва́таний, ного, ч.; посва́тана, ної, ж. Особа, що заручилася.
Після сього посватаних і посадили, звичайно, на покуть, на посад (Кв.-Осн., II, 1956, 73).
Словник української мови (СУМ-11)