посесорша
ПОСЕ́СОРША, і, ж., заст., розм. Дружина посесора.
— А де твій чоловік? — спитав Микола в посесорші (Н.-Лев., II, 1956, 209);
[Вівдя:] Я вже й не знаю, до кого мені її й прирівняти? По розмові, хіба до попівен, по одежі — до посесорші (Кроп., II, 1958, 127).
Словник української мови (СУМ-11)