посипальник

ПОСИПА́ЛЬНИК, а, ч., етн., заст. Той, хто вітає з Новим роком і посипає при цьому зерном у хаті, кімнаті; посівальник, засівальник.

Вона миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порога (Мирний, IV, 1955, 304);

— Хоч би волосся причесав, — похитала головою мати. — А то ба, яка розкуштряна мичка на голові! Соромно й на люди показуватись. Ех ти, посипальник! (Цюпа, Грози.., 1961, 17).

Значення в інших словниках

1. посипальник — посипа́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. посипальник — -а, ч., етн., заст. Той, хто вітає з Новим роком і посипає при цьому зерном у хаті, кімнаті; посівальник, засівальник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посипальник — ПОСИПА́ЛЬНИК, а, ч., етн. Той, хто вітає з Новим роком і посипає при цьому зерном у хаті, кімнаті; посівальник, засівальник. Вона миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порога (Панас Мирний);...  Словник української мови у 20 томах
4. посипальник — ПОСИПА́ЛЬНИК етн., ПОСІВА́ЛЬНИК, ЗАСІВА́ЛЬНИК. Вона миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порога (Панас Мирний); А ось і перший день Нового року.  Словник синонімів української мови