посипальник
ПОСИПА́ЛЬНИК, а, ч., етн.
Той, хто вітає з Новим роком і посипає при цьому зерном у хаті, кімнаті; посівальник, засівальник.
Вона миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпились біля порога (Панас Мирний);
– Хоч би волосся причесав, – похитала головою мати. – А то ба, яка розкуштряна мичка на голові! Соромно й на люди показуватись. Ех ти, посипальник! (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)