поскочити

ПОСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док., діал. Підскочити.

Як коза поскочила (Номис, 1864, № 7707);

В тій хвилі панна відчинила дверці фаетона, вискочила з нього і проворно, мов білиця, поскочила до мостового поруччя (Фр., III, 1950, 162);

Поскочила Орися до дверей, недовго шукала Гриви, зараз привела його перед панотця (П. Куліш, Вибр., 1969, 248).

Значення в інших словниках

1. поскочити — поско́чити дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. поскочити — -чу, -чиш, док., діал. Підскочити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поскочити — ПОСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док., діал. Підскочити. Як коза поскочила (Номис); В тій хвилі панна відчинила дверці фаетона, вискочила з нього і проворно, мов білиця, поскочила до мостового поруччя (І. Франко); Поскочила Орися до дверей, недовго шукала Гриви, зараз привела його перед панотця (П. Куліш).  Словник української мови у 20 томах
4. поскочити — Поскочити, -чу, -чиш гл. Прыгнуть; быстро пойти. Поскочила Орися до дверей. К. (ЗОЮР. II. 201).  Словник української мови Грінченка