поскрипувати

ПОСКРИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. Раз у раз неголосно скрипіти, видавати скрипучі звуки.

Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують нові чумацькі мажі, вкриті шкурами, закурені в далекій дорозі (Коцюб., І, 1955, 180);

В кутку монотонно поскрипував цвіркун (Чаб., Балкан. весна, 1960, 35);

Сніг під ногами поскрипував (Томч., Жменяки, 1964, 219);

// чим. Викликати скрипіння, утворювати скрип чим-небудь.

Колісник, ведучи під руку Наташку, поскрипував на увесь коридор своїми чобітьми (Мирний, III, 1954, 275);

Не спав.. сусіда-політрук. Ночами йому, видно, гіршало, бо чути було, як він зітхає в темряві, стримуючи біль, поскрипує зубами (Гончар, III, 1959, 177);

// безос.

Був погожий вечір. Брав мороз. Під ногами поскрипувало (Грим., Кавалер.., 1955, 103).

Значення в інших словниках

1. поскрипувати — поскри́пувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поскрипувати — див. звучати; шуміти  Словник синонімів Вусика
3. поскрипувати — -ую, -уєш, недок. Раз у раз неголосно скрипіти, видавати скрипучі звуки. || чим. Викликати скрипіння, утворювати скрип чим-небудь. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поскрипувати — ПОСКРИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. Раз у раз неголосно скрипіти, видавати скрипучі звуки. Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують нові чумацькі мажі, вкриті шкурами, закурені в далекій дорозі (М.  Словник української мови у 20 томах
5. поскрипувати — СКРИПІ́ТИ (про металеві, дерев'яні та ін. предмети — утворювати різкі, високі звуки), РИПІ́ТИ, СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) підсил., СКРИ́ГАТИ рідше; ЧЕРГОТІ́ТИ розм.; ПОСКРИ́ПУВАТИ, ПОРИ́ПУВАТИ, СКРИ́ПАТИ розм., СКРИПОТІ́ТИ підсил. розм. (час від часу).  Словник синонімів української мови
6. поскрипувати — Поскрипувати, -пую, -єш гл. Поскрипывать. Ой чого ти поскрипуєш, ти, ядлова хато? Лукаш. 38.  Словник української мови Грінченка