поскрипіти

ПОСКРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. поскрипля́ть; док.

1. Скрипіти якийсь час.

Сніг непокірно рипить білим беззубим ротом, але, притиснений тисячами людських ніг, кориться своїй долі й, поскрипівши якийсь час, змовкає (Епік, Тв., 1958, 417);

Шумлять, шумлять тисянські верболози, — То поскриплять, то тінню коливнуть, Мов сіном навантажені обози, Що поруч з річкою тримають путь (Гойда, Угор. мелодії, 1955, 25);

// Почати пересуватися, піти, викликаючи скрип, скрипіння чого-небудь.

Вона вже не раз отак відвідувала тата, який тільки перед ранком засипав [на горищі], змучений ядухою. Впевнено поскрипіла по щаблях і завмерла, намагаючись вловити хрипкий подих (Речм., Весн. грози, 1961, 9).

2. перен., розм., жарт. Жити, існувати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. поскрипіти — поскрипі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поскрипіти — -плю, -пиш; мн. поскриплять; док. 1》 Скрипіти якийсь час. || Почати пересуватися, піти, викликаючи скрип, скрипіння чого-небудь. 2》 перен., розм., жарт. Жити, існувати, якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поскрипіти — ПОСКРИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. поскрипля́ть; док. 1. Скрипіти якийсь час. Сніг непокірно рипить білим беззубим ротом, але, притиснений тисячами людських ніг, кориться своїй долі й, поскрипівши якийсь час, змовкає (Г.  Словник української мови у 20 томах