посмикування

ПОСМИ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. посми́кувати 1 і посми́куватися.

Від лікарні котилась підвода. Збоку чвалав вайлуватий Софрон, сердито посмикував за віжки. Певно, те посмикування не мало ніякого впливу на Гнідка, бо він з незалежним і байдужим виглядом, ніби то не його запрягли у воза, а когось іншого, переставляв ногу за ногою (Збан., Малин. дзвін, 1958, 74);

Доцент зблід, відступив од вікна. І Клара, й Лариса помітили нервове посмикування його щік (Руд., Остання шабля, 1959, 109).

Значення в інших словниках

1. посмикування — посми́кування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. посмикування — -я, с. Дія за знач. посмикувати 1) і посмикуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посмикування — ПОСМИ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. посми́кувати 1 і посми́куватися. Від лікарні котилась підвода. Збоку чвалав вайлуватий Софрон, сердито посмикував за віжки.  Словник української мови у 20 томах