1. Словник української мови в 11 томах

посмикування

ПОСМИ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. посми́кувати 1 і посми́куватися.

Від лікарні котилась підвода. Збоку чвалав вайлуватий Софрон, сердито посмикував за віжки. Певно, те посмикування не мало ніякого впливу на Гнідка, бо він з незалежним і байдужим виглядом, ніби то не його запрягли у воза, а когось іншого, переставляв ногу за ногою (Збан., Малин. дзвін, 1958, 74);

Доцент зблід, відступив од вікна. І Клара, й Лариса помітили нервове посмикування його щік (Руд., Остання шабля, 1959, 109).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посмикування — посми́кування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. посмикування — -я, с. Дія за знач. посмикувати 1) і посмикуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посмикування — ПОСМИ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. посми́кувати 1 і посми́куватися. Від лікарні котилась підвода. Збоку чвалав вайлуватий Софрон, сердито посмикував за віжки. Словник української мови у 20 томах