посмикування
ПОСМИ́КУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. посми́кувати 1 і посми́куватися.
Від лікарні котилась підвода. Збоку чвалав вайлуватий Софрон, сердито посмикував за віжки. Певно, те посмикування не мало ніякого впливу на Гнідка, бо він з незалежним і байдужим виглядом, ніби то не його запрягли у воза, а когось іншого, переставляв ногу за ногою (Ю. Збанацький);
Доцент зблід, відступив од вікна. І Клара, й Лариса помітили нервове посмикування його щік (М. Руденко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посмикування — посми́кування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- посмикування — -я, с. Дія за знач. посмикувати 1) і посмикуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посмикування — ПОСМИ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. посми́кувати 1 і посми́куватися. Від лікарні котилась підвода. Збоку чвалав вайлуватий Софрон, сердито посмикував за віжки. Словник української мови в 11 томах