посоватися
ПОСО́ВАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Соватися якийсь час.
[Влас:] А наш брат часто.. посовається, посовається по лаві, умне цвілого сухаря та й… «спасибі богові за хліб та сіль» (Кроп., II, 1958, 322);
Жінка.. посовалась по канапі [вагона], як курка в піску, зручніш умощуючись (Досв., Вибр., 1959 207);
Недокус справді посовався на місці, потім виліз із-за столу, заметушився по кімнаті (Збан., Малин. дзвін, 1958, 52).
Словник української мови (СУМ-11)