посопувати
ПОСО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. Сопіти неголосно час від часу.
На деякий час за столом настає тиша. Чути, як найменший Корніїв посопує на руках у матері (Гончар, Тронка, 1963, 17);
Як тільки доходило до того, щоб Грицеві розв’язати задачу самостійно, він замовкав і нерухомо стояв біля дошки, незадоволено посопуючи носом (Збан., Старший брат, 1957, 25).
Словник української мови (СУМ-11)