постарати
ПОСТАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Добути, дістати, придбати тощо.
— А до похорону я маю все злагоджене, ані одного цвяха дітям не треба постарати (Стеф., І, 1949, 219);
Коли кому, то Оксані ця зима найбільше далася взнаки. Нема кому дровець постарати, нема кому одіннячка придбати (Черемш., Тв., 1952, 351);
Кінчалася [мука́] і треба було другу на якийсь час постарати (Коб., III, 1956, 528).
Словник української мови (СУМ-11)