постелений
ПОСТЕ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до постели́ти.
Юнак поглянув на свої забруднені чоботи, почовгав підошвами по рогожці, постеленій біля порога (Грим. Вибр., 1955, 87);
Сидиш у салоні і пишеш листа і знаєш,. що постіль уже постелена, і підеш спати, коли захочеш (Коцюб., III, 1956, 349);
*Образно. Цілу ніч тривала ця нелегка переправа по хистких сріблястих доріжках, постелених місяцем.. через Дніпро! (Гончар, II, 1959, 287);
// посте́лено, безос. присудк. сл.
[Прісцілла:] Ходи, ходи, татусю, там для тебе давно постелено (Л. Укр., II, 1951, 376).
Словник української мови (СУМ-11)