постежити
ПОСТЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док. Стежити якийсь час.
Гордій вибіг надвір постежити, чи нікого немає навколо (Коп., Сон. ранок, 1951, 47).
Посте́жити очи́ма за ким — проводити поглядом того, хто відходить, віддаляється, йде звідкись.
Словник української мови (СУМ-11)