постежити
ПОСТЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док. Стежити якийсь час.
Гордій вибіг надвір постежити, чи нікого немає навколо (Коп., Сон. ранок, 1951, 47).
Посте́жити очи́ма за ким — проводити поглядом того, хто відходить, віддаляється, йде звідкись.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- постежити — посте́жити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- постежити — -жу, -жиш, док. Стежити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постежити — ПОСТЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док. Стежити якийсь час. Гордій вибіг надвір постежити, чи нікого немає навколо (О. Копиленко); Дуже цікаво протягом години постежити в телескоп за тим, як поблизу термінатора на нічному боці загоряються світлі цятки (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах