постріляний

ПОСТРІ́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до постріля́ти 1, 2.

Горять хати, й розкидані між ними лежать постріляні бандитами брати, і сестри, й матері… (Сос., II, 1958, 465);

Казав козак, казав бурлак: — Дівчинонько-рибчинонько!.. Ой, дай жупан шматований, Що турками шанований, Що сонечком побіляний, Що кулями постріляний (Щог., Поезії, 1958, 57);

Козак Покута може назвати декілька сотень великих і дрібних островів на Дніпрі і в плавнях, але скільки разів він був порубаний і постріляний, цього не запам’ятав (Панч, Гомон. Україна, 1954, 10);

// У знач. прикм.

Повернувся [Микола] з моря ледве живий. Посічений, постріляний, без ноги (Кучер, Трудна любов, 1960, 8);

// у знач. ім. пострі́ляні, них, мн. Ті, кого вбили пострілом з вогнепальної зброї.

Біля жандармського поста лежали під тином постріляні (Літ. Укр., 20.VI 1967, 1).

Значення в інших словниках

1. постріляний — пострі́ляний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. постріляний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до постріляти 1), 2). || постріляно, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. || у знач. ім. постріляні, -них, мн. Ті, кого вбили пострілом із вогнепальної зброї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постріляний — ПОСТРІ́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до постріля́ти 1, 2. Горять хати, й розкидані між ними лежать постріляні бандитами брати, і сестри, й матері... (В. Сосюра); Казав козак, казав бурлак: – Дівчинонько-рибчинонько! ..  Словник української мови у 20 томах