пострічати
ПОСТРІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Те саме, що зустрі́ти.
Веселий, говорливий [Денис], жартує з усіма, кого постріча [пострічає] (Кв-Осн., II, 1956, 417).
Го́споди постріча́й!, заст. — уживається як побажання добра, щастя і т. ін.
Пострічай тебе господи, моя крихотко [крихітко]! (Барв., Опов.., 1902, 280);
Зінька узяла в свою кремезну руку невеличку сухорляву білу руку отця Гарасима, поцілувала й розпрощалась. — Ну, боже тебе благослови! Господи пострічай! Дай боже час добрий! — сказав на прощанні отець Гарасим (Н.-Лев., VI, 1966, 326).
Словник української мови (СУМ-11)