пострічати
ПОСТРІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, діал. ПОСТРІ́ТИ, і́ну, і́неш, док., кого, що, розм.
Те саме, що зустрі́ти.
Веселий, говорливий [Денис], жартує з усіма, кого постріча [пострічає] (Г. Квітка-Основ'яненко);
Стояли [хлопці] сторожу, ходили на лови в бори, пильнуючи, щоб не постріти князівських ловчих (П. Загребельний).
◇ (1) Го́споди постріча́й!, заст. – уживається для вираження побажання успіху, добра, щастя в дорозі або в якій-небудь справі.
Пострічай тебе Господи, моя крихотко [крихітко]! (Ганна Барвінок);
Зінька узяла в свою кремезну руку невеличку сухорляву білу руку отця Гарасима, поцілувала й розпрощалась. – Ну, Боже тебе благослови! Господи пострічай! Дай Боже час добрий! – сказав на прощанні отець Гарасим (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)