посумувати

ПОСУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Сумувати якийсь час.

Я ввечері посумую, А вранці поплачу. Зійде сонце — утру сльози, — Ніхто й не побачить (Шевч., І, 1963, 11);

Щодня вона заходила в свою хату.. Посумує, пожуриться сама собі, заплаче та й піде (Мирний, І, 1949, 323);

— Боюсь, що посумує, понудьгує отак якийсь час, а потім зірветься чи в п’янство, чи в якийсь розбій. Такий несамовитий чоловік спересердя все може зробити (Стельмах, І, 1962, 604).

2. за ким, рідко по кому. Відчувати тугу за ким-небудь, тужити якийсь час через втрату кого-небудь або відсутність когось.

Брати трохи посумували за Максимом, а далі й забули (Мирний, II, 1954, 117).

Значення в інших словниках

1. посумувати — посумува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посумувати — див. журитися  Словник синонімів Вусика
3. посумувати — -ую, -уєш, док. 1》 Сумувати якийсь час. 2》 за ким, рідко по кому. Відчувати тугу за ким-небудь, тужити якийсь час через втрату кого-небудь або відсутність когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. посумувати — ПОСУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Сумувати якийсь час. Я ввечері посумую, А вранці поплачу. Зійде сонце – утру сльози, – Ніхто й не побачить (Т. Шевченко); Щодня вона заходила в свою хату ..  Словник української мови у 20 томах
5. посумувати — Посумува́ти, -му́ю, -му́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. посумувати — Посумува́ти, -му́ю, -єш гл. Погоревать, попечалиться. Там ніхто не посумує по твоєї смерти. Рудч. Чп. 234. Посумували чумаки, посумували, може котрий з їх і поплакав трохи — да що вже зробиш. Рудч. Ск. II. 154.  Словник української мови Грінченка