посумувати
ПОСУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Сумувати якийсь час.
Я ввечері посумую, А вранці поплачу. Зійде сонце – утру сльози, – Ніхто й не побачить (Т. Шевченко);
Щодня вона заходила в свою хату .. Посумує, пожуриться сама собі, заплаче та й піде (Панас Мирний);
– Боюсь, що посумує, понудьгує отак якийсь час, а потім зірветься чи в п'янство, чи в якийсь розбій (М. Стельмах).
2. за ким, рідко по кому. Відчувати тугу за ким-небудь, тужити якийсь час через втрату кого-небудь або відсутність когось.
Брати трохи посумували за Максимом, а далі й забули (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)