посумнішати

ПОСУМНІ́ШАТИ, аю, аєш.

Док. до сумні́шати.

Тітка сміялася, прикривши вуста долонею. А потім враз, наче тінь лягла на її обличчя, посумнішала (М. Томчаній);

// Набрати сумнішого виразу (про очі, обличчя і т. ін.).

Очі посумнішали;

// перев. безос. Стати похмурим, непривітним (про зовнішнє середовище, природні умови тощо).

[Ялина:] Янгольська душа була! .. Віриш, сестричко, що без свекра якось і в господі ніби посумнішало... (М. Кропивницький);

Хата Андрія. Наче посумнішала й потемнішала від попередньої розмови (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. посумнішати — посумні́шати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посумнішати — див. журитися  Словник синонімів Вусика
3. посумнішати — -аю, -аєш. Док. до сумнішати. || Набрати сумнішого виразу (про очі, обличчя і т. ін.). || перев. безос. Стати похмурим, непривітним (про зовнішнє середовище, природні умови тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. посумнішати — ЗАСМУТИ́ТИСЯ (стати смутним, невеселим), ПОСМУТНІ́ТИ, ПОСМУТИ́ТИСЯ, ПОСМУТНІ́ШАТИ, ПОСУМНІ́ТИ, ПОСУМНІ́ШАТИ, ЗАЖУРИ́ТИСЯ, РОЗСУМУВА́ТИСЯ, ПОТЬМА́РИТИСЯ, ЗАПЕЧА́ЛИТИСЯ розм., ОПЕЧА́ЛИТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. посумнішати — ПОСУМНІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до сумні́шати. Тітка сміялася, прикривши вуста долонею. А потім враз, наче тінь лягла на її обличчя, посумнішала (Томч., Готель.., 1960, 249); // Набрати сумнішого виразу (про очі, обличчя і т. ін.). Очі посумнішали; // перев.  Словник української мови в 11 томах